Закономірний процес не зупинити
Інтерв’ю Арсенія Яценюка Кіровоградському виданню «Діалог»
Цей політик до бомонду не прийшов – увірвався! Стрімке зростання оцінюють по-різному, але безумовно одне – хлопець із звичайної викладацької сім’ї є непересічною особистістю. Те, за що він береться, завжди має успіх: займається юридичною практикою (у студентські роки!) – отримує вражаючі результати; займається банківською чи управлінською діяльністю – масштабно; уперше бере участь у президентських перегонах – зразу четвертий результат. І цей перелік можна продовжувати ще довго: знання іноземних мов, чудове дипломатичне вміння, відкритість фінансових статків. Усе це, безумовно, вплинуло на те, що його політичну силу не допускали до місцевих виборів – бо вони прокладуть дорогу далі, але закономірний процес не зупинити… Пропонуємо вам розмову з лідером політичної партії “Фронт Змін”, який нещодавно побував у Кіровограді.
«Я не готовий сьогодні з Юлією Тимошенко створити об’єднану опозицію…»
– Арсенію Петровичу, коли Вас обирали на голову ВР, фракція БЮТ у ВР дала 100% голосів, а коли відкликали з посади, то не дали жодного, тобто вони були за Вас у звичайному розумінні. Це що, чорна невдячність? Чому нині у вас немає єднання?
– По-перше, я ніколи не був членом БЮТ. Призначення спікера відбулося, як предмет політичного компромісу між БЮТом і “Нашою Україною”, яку я тоді представляв у списку.
По-друге, якщо Ви пригадуєте, мій голос був вирішальним при призначенні Ю. Тимошенко Прем’єр-міністром України. Я чітко на каналі “Інтер” заявив, що якщо Тимошенко не буде обрана Прем’єр-міністром, подам у відставку, як голова парламенту. Я віддав свій голос за Прем’єр-міністра Тимошенко, а далі кожен робив свою роботу. Уперше в історії української держави спікер сам написав заяву про відставку! Я її написав тому, що не тримався за крісло. Юлія Володимирівна ж прийняла рішення про свого нового політичного друга й це був Блок Литвина. До речі, нині він уже політичний друг Партії регіонів. Так вони й живуть...
- Усе ж, чи є шанс створити потужну опозицію, яку влада почне серйозно сприймати? Хто туди може ввійти: Ю. Тимошенко, А. Гриценко, В. Кличко, В. Наливайченко, В. Балога?.. Кого Ви бачите серед своїх союзників? Чи, можливо, Ви відчуваєте себе потужною політичною силою?
– У Вас дуже влучне запитання… Складно бути потужною опозицією навіть для Ю. Тимошенко, у якої було 156 мандатів, потім 120, а тепер, здається, близько 100, мені з одним мандатом – важко бути потужною опозицією. Та питання не лише в мандатах. Питання в тому, що таке опозиція… Нині це ті, хто програв усе, хоче просто повернутися у владу. Я ж думаю, що потрібно йти шляхом формування іншої, якісної опозиції – не маргінальної, не тієї, яка ходить лише по мітингах і лише кричить, бо така опозиція вигідна лише В. Януковичу. Щодо побудови опозиції… Чим опозиція може бути сильною – вона повинна бути просто кращою: розумово, інтелектуально, ідейно сильнішою. Тоді така опозиція рано чи пізно стане владою. Такої опозиції в Україні ніколи не було, і це ще одна проблема політичної культури країни.
Тепер щодо того, із ким будувати. Я думаю, що після місцевих виборів це буде ще один тест того, хто скільки вартує. Ми вже пройшли президентські перегони й на них сформувалася певна четвірка: В. Янукович і С. Тігіпко, як частина влади та Ю. Тимошенко й А. Яценюк, як представники двох опозиційних сил. Як далі будуть розгортатися події, покажуть результати місцевих виборів. Об’єднання можливе після місцевих виборів. Хто може очолити опозицію? Головне, самого себе не призначати керівником опозиції! Я скажу так: після свого досвіду роботи з Ю. Тимошенко, я не готовий сьогодні сказати, що ми з нею можемо створити нині об’єднану опозицію…
«Я визнав рішення Конституційного суду, бо іншого варіанту немає…»
- Більшість у Верховній Раді планує порушити Конституції 1996 року – збільшити собі каденцію з 4 до 5-ти років, пропустивши це через Конституційний Суд, а далі 300-ми голосами в парламенті. Чи вдасться Вам і яким чином домогтися виборів до Верховної Ради навесні або восени наступного року?
– Дуже важливе питання. Я визнав рішення Конституційного Суду, бо іншого законного варіанту не має. Для того, щоб змінити рішення Конституційного Суду, потрібно мати 300 голосів у ВР: їх сьогодні немає. І, до речі, у Партії регіонів їх також немає. Тому я вимагаю від Президента виконання чинної Конституції, наголошую – вимагаю! А чинна Конституція передбачає термін каденції ВР – 4 роки. Нині ж ситуація така: повноваження Президента – це читаємо, виконуємо, бо він керує всім, а ось про це не читаємо, бо це – невигідно більшості. Вони розуміють, що в день виборів – 27 березня 2011 року, як передбачено чинною Конституцією, втратять більшість у парламенті. І повертаючись до першого Вашого запитання. Це те, із чим я звернувся безпосередньо до БЮТу, який сьогодні єдиний має хоч би якусь представницьку кількість у парламенті. Найважливіше завдання – не допустити 300 голосів при голосуванні в парламенті змін до Конституції щодо подовження терміну каденції ВР. Для цього необхідно консілідувати 151 голос від опозиції. Вибори – це можливість щось змінити.
Мені було прикро що, коли минулого тижня я звернувся до Президента Януковича із запитом щодо виконання ним Конституції й оголошення виборів, як передбачає Конституція, 27 березня, то БЮТ за це не проголосував. Хоча я думав, що ми покажемо Партії регіонів, що в них не має 300 голосів у парламенті. Ю Тимошенко нещодавно в ефірі “5 каналу” сказала, що вона підтримує необхідність 151 голосу опозиції у парламенті. Тепер подивимося, де дія, а де декларація…
«Наші реформи принесуть вам зміни в освіті, медицині, культурі, у вашій заробітній платі»
– Арсенію Петровичу, а чим Ваша політична партія відрізняється від “Сильної України” у такому плані: чи створили б ви такий новий Податковий кодекс? Чи збільшили б пенсійний вік? Чи били б ви по голові малому й середньому бізнесу?
– Почну з Податкового кодексу. Перше: я пропоную не приймати новий Податковий кодекс взагалі, бо це не що інше, як компіляція (збірна праця, яка грунтується на використанні чужих робіт. А. Б.) всіх законів, ну і певні новинки, які знищують середній клас в Україні.
Друге. Я вношу до парламенту законопроект, який містить декілька положень. Перше положення: скасування окремих податків і зборів. Друге: зниження сталих трьох податків – на доходи громадян, на додану вартість і на прибуток. Третій пункт законопроекту: введення реальних податкових канікул для суб’єктів малого й середнього бізнесу, які до речі, обіцяв В. Янукович так і не зробив.
Четверте. Відшкодування 50 млрд. грн. податку на додану вартість.
П’яте. Введення електронної системи відшкодування податку на додану вартість.
Шосте. У тому випадку, коли підприємство створює робоче місце, воно отримує державну дотацію на кожне створене робоче місце. Оце я розумію податкова реформа! А те, що вони запропонували, – це знищення середнього класу й доїльний апарат для економіки!
Друге ваше запитання також важливе: щодо пенсійного віку. Я вважаю, що підвищення пенсійного віку не вирішує проблеми банкрутства Пенсійного фонду, підкреслюю, банкрутства. Нині Пенсійний фонд має діру, приблизно, в 40 млрд. грн. Що пропонуємо ми? Підвищення пенсійного віку можливе лише в тому випадку, якщо йде підвишення середньої тривалості життя в Україні. Як можна підвищувати середній пенсійний вік для чоловіків до 65-ти, якщо середня тривалість життя у чоловіків – 62?! Це справді радикальне вирішення проблем Пенсійного фонду – ви до пенсії не доживаєте!
Головна умова - прив’язка підвищення середньої тривалості життя до пенсійного віку. Для такого підвищення потрібні неймовірні зусилля, у першу чергу, реформа системи охорони здоров’я і медицини (це два різні напрями) і екологія у тому числі, що дуже актуально для Кіровоградщини.
Далі. Людину не можна змушувати йти на пенсію пізніше, ніж було це передбачено тоді, коли вона, умовно кажучи, почала працювати. Їй потрібно надати вибір – якщо йде збільшення пенсійного віку на 6 міс. протягом одного календарного року, тобто ви на 6 міс. більше працюєте, то й отримаєте більшу пенсію на 10-15%, але ви самі приймаєте рішення.
Третє. І ці заходи не врятують Пенсійний фонд, якщо не вирішити найважливіше – зайнятість населення.
Четверте. Я за реформи, але проти реформи заради реформ. Зараз усі реформи зводяться до наступного: ось ми проведемо реформи і у нас ВВП виросте на 5%. Я не розумію, що означає: ВВП виросте на 5%! Я розумію, що означає окремо взята реформа для окремо взятого громадянина. Наприклад, як сьогодні у Кіровограді головний лікар онкологічної лікарні розповів, на скільки фінансується один день перебування хворого в стаціонарі на ліки – 2 грн. 65 коп. Я розумію, що за дійсної економічної реформи сума має скласти не 2, 65 грн., а умовно десь 22 гривні.
Наступне. Я розумію, що економічна реформа вирішує проблему заробітної платні або у наших категоріях - підвищення купівельної спроможності громадянина. Я розумію, що економічна реформа вирішує проблему освіти (це ще одне завдання). Тому для мене не потрібні реформи заради слів – я хочу їх побачити , і це моя категорична вимога. Наші реформи принесуть вам зміни в освіті, медицині, культурі, у вашій заробітній платні на вашому підприємстві, у вашому оподаткуванні. Також нам потрібні ті люди, які будуть виконувати ці реформи.
– Чи спілкуєтеся Ви з екс-Президентом В. Ющенком, якого дехто вважає Вашим хрещеним батьком?
– У мене інший хрещений батько – Л. Кучма (сміється). Справді, якщо серйозно, то відомим я став саме при ньому, коли керував Національним банком. Але особисто із Л. Кучмою познайомився в 2005 році, коли він уже не був Президентом України. Це було в Ялті – я його побачив на економічному самміті. Усі політики, чиновники, які раніше його боготворили, втікали від нього (це потрібно було бачити!). І це було просто соромно. А я підійшов, відрекомендувався (у мене ж не було із ним якихось своїх стосунків, як у помаранчевої команди) сказав, що я той, хто врятував гривню й банки. А Президента Ющенка я не бачив дуже давно!
– Арсенію Петровичу, як Ви сприймаєте розважальне шоу “95-й Квартал” – іноді саркастичне, іноді доброзичливе - щодо Вас?
– Дуже добре. Я там навіть на сцені був! Вважаю, що політик повинен мати почуття гумору і він повинен сміятися над собою, бо це означає, що він ще здоровий, що він реально оцінює те, що відбувається… Єдине, що я хочу кинути їм в піку: я добре пригадую, як вони жартували над Ющенком, Тимошенко й Яценюком, але чомусь нині не бачу, як вони жартують над Януковичем… Якщо “95 Кварталу” потрібна безкоштовна допомога (а я їх дуже люблю), то готовий написати для них кілька жартів!
– Бренд нашої газети – щасливі випадки, каверзні пригоди. Можливо, згадаєте щось?
– Каверзна пригода – це як я став спікером Верховної Ради (сміється)! А потім рік не давав їм життя, а вони – мені. Та за мною сумували, навіть регіонали. Підходили й говорили: “Вот реально, с тобой было интересно…”.
А. БЕЗТАКА
