Арсеній Петрович
Яценюк
Лідер «Фронту Змін»

Книга «Банківська таємниця»

У своїй книзі «Банківська таємниця часів Помаранчевої революції» керівник НБУ 2004-2005 років Арсеній Яценюк пише про один із найдраматичніших періодів української історії - фінансову кризу 2004-го. Економічні проблеми, на які наклалося протистояння влади і помаранчевих демонстрантів, вели до краху фінансову систему країни: люди масово забирали гроші з депозитів, банківська система України без перебільшення доживала останні дні.

Арсеній Яценюк доступно і захоплююче описує, як назрівала проблема, який вплив на економіку справляв політичний популізм, як проявили себе в кризовий період відомі в Україні особистості. У «Банківській таємниці» описано, як завдяки ефективній співпраці Нацбанку і комерційних банкірів було подолано паніку, повернуто курс гривні на докризовий рівень, збережено депозити громадян і врятовано банківську систему. Книга буде цікавою як фінансистам та економістам, так і політикам, журналістам, широкому колу читачів.

У ніч із п’ятниці на суботу в НБУ зібралися керівники всіх найбільших банків країни. Спільними зусиллями за вихідні 27-28 листопада ми допрацювали антикризову ухвалу. До ранку понеділка у мене вже був набір антикризових інструментів, до якого складно було щось додати. Це виявилося дуже доречним, бо в суботу-неділю у Сєверодонецьку відбувся Всеукраїнський з’їзд народних депутатів і депутатів місцевих рад. На ньому говорили про створення окремої держави у східних та південних областях країни.

Я вирішив: жодного федералізму за наші гроші. Щоб уникнути подібних випадків, був спеціально розроблений проект таємної постанови, яку ми були готові запровадити. Згідно з цим документом, Нацбанк зупиняв усі розрахунки в тих областях, які починали відділятися, припиняв у них всю інкасацію, зупиняв усі вагони з підвезення гривні. Тобто ми заморозили б їх бажання економічними інструментами. Реалізація постанови потребувала не більш ніж півгодини.

У ніч після мого виступу перед колективом Сергій Леонідович востаннє з’явився у Національному банку. Напередодні увечері він зателефонував мені і сказав, що хоче приїхати. Розуміючи, що крізь натовп «помаранчевих» демонстрантів на своєму службовому авто голова передвиборного штабу Віктора Януковича навряд чи проїде, я відрядив за ним водія на машині своєї дружини — «Шкода Фабія» з помаранчевою стрічкою. Трюк спрацював. Тігіпко безперешкодно проїхав крізь демонстрантів і увійшов до будівлі… Сергій Леонідович поводився гідно. Він сказав, що кожний з нас має право на свою громадянську позицію. Ми обговорили поточні питання, і Тігіпко поїхав назад тією ж «Фабією».

У розпал кризи я особисто, вдягнувши спортивний костюм, їздив по обмінних пунктах Києва. Мабуть, смішно уявити молодого хлопця в кросівках і з посвідченням виконуючого обов’язки голови правління Нацбанку. Проте метод працював — я обмінював долари, мені майже ніколи не давали чек про здійснення операції, після чого я доручав нашим валютникам застосувати до порушників санкції.

Ще в жовтні я дав вказівку створити виносні робочі місця, які дозволили б регулятору повноцінно управляти банківською системою. Вже тоді була сконструйована супутникова система зв’язку між усіма підрозділами НБУ в Україні. Якби наші співробітники не зуміли прорватися на роботу через юрби демонстрантів, вони виконували б усі свої функції з іншої будівлі НБУ, розташованої у Києві на проспекті Науки. Система електронних платежів та інші інформаційні системи не зупинилися б навіть тоді, якби центральну будівлю НБУ на вулиці Інститутській знеструмили або взяли штурмом.


Книга також доступна для перегляду російською мовою